Гарантії за Кримінальним процесуальним кодексом України
Зміст прав та гарантій, передбачених законодавством для особи, яка притягається до відповідальності, визначає презумпція невинуватості. Конституція України закріплює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду[554]. Функції правоохоронних органів та органів прокуратури пов’язані із доведенням вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Враховуючи те, що правосуддя щодо наслідків війни на території України здійснюється за загальними правилами кримінального процесу, ймовірні виконавці найтяжчих міжнародних злочинів мають такі ж можливості захисту своїх прав у кримінальному провадженні, як і інші суб’єкти кримінальної відповідальності.
Кримінальне процесуальне законодавство України закріплює базові права та гарантії для всіх учасників процесу. Його положення передбачають два статуси сторони захисту: підозрюваний (особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень) та обвинувачений (особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України)[555].
Такі особи у кримінальному провадженні мають наступні права:
- Знати суть кримінального правопорушення та зміст підозри чи обвинувачення, висунутих проти неї.
- Мати інформацію про власні права, можливості захисту власних інтересів та доступні процесуальні механізми.
- Бути представленим у процесі захисником та отримати кваліфіковану правову допомогу.
- Мати активну роль під час проведення процесуальних дій та захищати власні права під час їхнього здійснення. Наприклад: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; збирати й подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо.
- Мати доступ до матеріалів кримінального провадження, а також отримувати копії процесуальних документів.
- Оскаржувати процесуальні рішення[556].
На додаток до цього, коло процесуальних прав обвинуваченого є ширшим, оскільки цей процесуальний статус з’являється в особи на етапі судового розгляду справи та, відповідно, у неї повинна бути можливість захистити свої права перед судом. Серед них, наприклад право: брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; збирати й подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах та інші[557].
Під час повідомлення про відповідний процесуальний статус, підозрюваний чи обвинувачений мають також отримати пам’ятку про свої права та обов’язки, що є обов’язковою умовою КПК України[558].
У випадку кримінального переслідування іноземців вони мають додаткові процесуальні права:
- користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача коштом держави;
- право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення[559].
