Державне бюро розслідувань
Після свого створення Державне бюро розслідувань замінило підслідність органів прокуратури. Фактично, орган почав повноцінно функціонувати з 27 листопада 2018 року[338], а рівно за рік, відповідно до пункту 1 Перехідних положень КПК України[339], органи прокуратури втратили можливість проводити розслідування та мати у штаті слідчих.
Згідно з вимогами статті 216 КПК України, підслідність Державного бюро розслідувань стосується злочинів, вчинених спеціальними суб’єктами: представниками публічної та державної служби, антикорупційних органів; а також злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів) за розділом ХІХ Кримінального кодексу України[340]. З однієї сторони підслідність ДБР не робить прив’язки до найтяжчих міжнародних злочинів та розслідування таких фактів. Але з іншої сторони, на практиці виникає питання щодо дослідження випадків ймовірного вчинення цих злочинів українськими військовослужбовцями. Особливо враховуючи те, що частина порушень законів та звичаїв війни, які потенційно можуть бути вчинені українською стороною[341], закріплені у розділі ХІХ КК України: стаття 426 «Бездіяльність військової влади», стаття 432 «Мародерство», стаття 433 «Насильство над населенням у районі воєнних дій», стаття 434 «Погане поводження з військовополоненими», стаття 435 «Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею»[342].
У квітні 2022 року органи ДБР також відреагували на наслідки широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. У штаті Головного слідчого управління було створено окремий підрозділ з досудового розслідування військових правопорушень, правопорушень проти миру, безпеки людства, а також міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших країн, агресивної війни проти України[343]. Слідчі цього управління залучались до документування наслідків війни на території Київської, Сумської та Чернігівської областей[344]. Судячи з публічних заяв керівництва ДБР, подібний формат роботи став можливий у межах міжвідомчої слідчої групи спільно з іншими органами досудового розслідування[345]. На практиці провадження передавались у порядку статті 36 КПК України на короткий період часу, але в результаті все одно були повернуті для розслідування СБУ.
В міру активізації роботи слідчих ДБР у звільнених регіонах, пріоритет їхньої діяльності у кримінальних провадженнях сфокусувався на дослідженні дій посадових осіб різного рівня, їхній можливій співпраці з російською стороною[346] й у цьому контексті — ймовірних фактів порушення законів та звичаїв війни[347]. Найтяжчі міжнародні злочини залишаються поза спеціалізацією органів ДБР та є поодинокими, у порівнянні з іншими фактами кримінальних правопорушень. З цього можна зробити висновок, що органи прокуратури не досить покладаються на додатковий слідчий ресурс у вигляді органів ДБР, залишаючи їх осторонь процесів.
Загалом, людські ресурси Державного бюро розслідувань є найменшими у порівнянні з органами Національної поліції України та Служби безпеки України. Гранична чисельність штату працівників ДБР, відповідно до статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», становить 1600 осіб[348]. На фоні дискусій щодо можливої реформи органів СБУ та передачу підслідності кримінальних проваджень щодо злочинів проти основ національної безпеки та найтяжчих міжнародних злочинів до ДБР, перше питання, яке виникає — чи достатньо такої кількості працівників ДБР для того, щоб впоратись зі значним навантаженням роботи з наслідками війни. Якщо на законодавчому рівні буде прийнято цю реформу, то слідом за нею необхідно буде в оперативному порядку розв‘язувати питання про зміну внутрішньої структури органів ДБР та розширення штатної чисельності слідчих.
