Служба безпеки України
Внутрішня структура слідчих підрозділів органів безпеки побудована за територіальним та предметним принципом. З 2014 року контекст збройного конфлікту був фокусом роботи Головного управління СБУ в АР Крим та Головного управління СБУ у Донецькій та Луганській областях. Окремі кримінальні провадження особливої важливості знаходяться у сфері відання Головного слідчого управління СБУ. Лише у другій половині 2021 року розпочалось формування окремого структурного підрозділу щодо досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених в умовах збройного конфлікту, на рівні Головного слідчого управління СБУ, що було завершено весною 2022 року. Але до цього часу структура органу в регіонах немає аналогічних профільних підрозділів[305].
Гранична чисельність слідчих Служби безпеки України є в рази меншою за слідчих Національної поліції України. Законодавство встановлює, що загальна чисельність співробітників СБУ становить 27000 осіб у мирний час, 31000 осіб в особливий період. Але ці цифри охоплюють не тільки слідчих, а всіх співробітників служби. Визначення цієї чисельності здійснюється Президентом України за поданням Голови СБУ у межах видатків Державного бюджету України[306]. У порівнянні з органами поліції, територіальна структура органів безпеки є менш розгалуженою та охоплює тільки рівень областей, що означає залучення до роботи меншої кількості особового складу.
Слідчі СБУ несуть основне процесуальне навантаження з розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених на території України. Відповідно до загальних правил підслідності, закріплених у статті 216 КПК України, у їхній сфері відповідальності злочини проти основ національної безпеки України та злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Зважаючи на це, навіть коли інший орган досудового розслідування реєструє кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією за статтями, віднесеними до підслідності СБУ, таке провадження передається для подальшого розслідування органам безпеки або закріплюється за іншим органом досудового розслідування після цього.
Стаття 36 КПК України дозволяє передачу кримінального провадження до підслідності іншому органу досудового розслідування чи іншому підрозділу в межах одного органу. Ця процедура активно використовується у кримінальних провадженнях, пов’язаних зі збройним конфліктом. Завдяки цьому розслідувати ймовірні факти вчинення порушень законів та звичаїв війни можуть органи Національної поліції України чи Державного бюро розслідувань. Для прийняття такого рішення неефективність може обґрунтовуватись, наприклад, невжиттям необхідним заходів у межах кримінального провадження, непроведенням необхідних слідчих дій, невиконанням вказівок прокурора чи іншими аргументами.
Після внесення до КПК України можливості створювати міжвідомчі слідчі групи, було спрощено механізм збору первинних доказів на місцях. Але на практиці його застосування не стало поширеним, а процес передачі проваджень між різними органами досудового розслідування продовжує здійснюватись за правилами частини 5 статті 36 КПК України (неефективність розслідування). Але водночас саме СБУ залишається основним органом у всіх провадженнях та має закріплювати слідчих за кожним з них у межах створеної групи. Внаслідок такого складного підходу між передачею розслідувань з одного відомства до іншого сам процес розслідування зупиняється, а за три-чотири місяці, які потрібні для його відновлення, втрачаються цінні докази, свідки стають недоступними у зв'язку з їхнім переїздом тощо.
За внутрішньою домовленістю між органами досудового розслідування та органами прокуратури, у фокусі Служби безпеки України знаходиться розслідування таких фактів за статтею 438 КК України:
- напади на об’єкти інфраструктури, необхідні для забезпечення життєдіяльності цивільного населення, об’єкти культурної спадщини, ядерні об’єкти, освітні та лікувальні заклади, зерносховища, а також напади на цивільні об’єкти, що спричинили масштабні руйнування та численні жертви серед цивільного населення;
- масове розкрадання продовольства (зернових культур тощо);
- обставини жорстокого поводження або інших незаконних дій щодо військовополонених;
- депортації та незаконного переміщення населення.
На додаток до цього — обставини функціонування штабів, комендатур та командних пунктів ворожих військ, інших органів окупаційної влади, які досліджуються також у межах статті 438 КК України, але і пов’язані зі злочинами проти основ національної безпеки.
Практика розслідування Службою безпеки України найтяжчих міжнародних злочинів характеризується рядом проблемних питань, які потребують вирішення:
- Пріоритети діяльності органу — дослідження правопорушень проти основ національної безпеки — в умовах воєнного стану на території України саме ця категорія злочинів виходить на перший план у роботі СБУ. Як на території, не охопленій активними бойовими діями, так і у звільнених районах СБУ зосереджується на безпекових викликах[307]. Тому поряд із зареєстрованими провадженнями за фактами найтяжчих міжнародних злочинів, збільшується і кількість зареєстрованих правопорушень проти національної безпеки[308];
- Слідчі органів безпеки не мають досвіду роботи з насильницькими злочинами — великий відсоток фактів порушень законів та звичаїв війни пов’язаний із вчиненням насильницьких дій, такими як умисне вбивство, катування та жорстоке поводження, сексуальне насильство, незаконні затримання та інші. Подібні діяння як загальнокримінальні злочини віднесені до сфери відповідальності поліції, тому слідчі СБУ не мають практичного досвіду роботи з фіксацією катувань чи тілами загиблих. Слідчі повинні мати базові навички роботи із постраждалими від цих злочинів, а також покладатись на спеціальні експертні підрозділи для відібрання біологічних зразків та збору речових доказів[309]. Такі прогалини у професійному досвіді створюють ризик повторної віктимізації для постраждалих від порушень, а також негативно впливають на якість зібраних доказів.
- Слідчі потребують навчання щодо роботи з найтяжчими міжнародними злочинами — запит на проходження навчання щодо особливостей розслідування воєнних злочинів та міжнародних стандартів роботи з ними залишається актуальним. Попри те, що війна на території України триває з 2014 року, а після 24 лютого 2022 року масштаби її наслідків зросли в рази, відповідні навчальні програми для слідчих СБУ були поодинокими та не мали системного характеру. Зважаючи на досвід роботи слідчих та їхню виключну підслідність щодо цієї категорії злочинів, серед інших правоохоронних органів вони мають бути у пріоритеті професійної підготовки.
- Значний відсоток інформації, з якою працюють слідчі СБУ, охороняється державною таємницею — зважаючи на особливості власних функцій, більшість інформації, яку збирають органи безпеки, становлять дані розвідки. Як заявляє керівництво СБУ, такі відомості у тому числі лягають в основу розслідувань наслідків війни на території України[310]. Але на вимогу кримінального процесуального законодавства України ця інформація може бути визнана недопустимим доказом[311], оскільки порядок її отримання віднесено до охоронюваної законом таємниці, що не може бути розголошено[312]. Тому виключно такої інформації для розслідування буде недостатньо, щоб довести факт вчинення злочину[313];
- Велике навантаження на слідчих у регіонах — організація роботи всередині системи СБУ побудована на тому, що основний масив кримінальних проваджень знаходиться у роботі територіальних органів, а Головне слідче управління СБУ займається розслідуваннями у провадженнях виключної важливості, пріоритети яких визначає сам орган. Враховуючи це, основна робота на територіях, охоплених війною та звільнених від контролю РФ, залишається сферою відповідальності обласних управлінь. До цього часу всередині системи СБУ не було напрацьовано ефективних рішень як посилити ресурс регіонів, тому на фоні дедалі більшої кількості запитів для областей, територіальні управління змушені самостійно організовувати роботу на місцях. Або як альтернативне рішення цієї ситуації — передавати провадження до інших органів розслідування.
- Низька мотивація слідчих для роботи — значне навантаження, нестача людських ресурсів, розподіл пріоритетів всередині СБУ негативно впливають на мотивацію працівників. Попри те, що кримінальне процесуальне законодавство України залишає на слідчих СБУ весь тягар роботи з найтяжчими міжнародними злочинами, вони все ще не готові впоратись із запитом до них. Крім того, досі відкрите питання з реформою органу, у межах якої також планується зменшення його функцій та скорочення штату працівників[314].
На фоні триваючого збройного конфлікту фокус роботи СБУ залишається на питаннях безпеки замість роботи з найтяжчими міжнародними злочинами. Після 24 лютого 2022 року офіційна позиція органу показує, що їхня увага також приділяється внутрішній роботі з кадрами, оскільки одним із пріоритетів органу зараз залишається так зване «самоочищення системи»[315]. На практиці, для збільшення кадрового ресурсу СБУ використовує можливості мобілізації та поповнює власний людський ресурс, винаймаючи колишніх співробітників органів безпеки та органів прокуратури, більшість з яких не пройшли атестацію під час реформи у 2019 році. Крім того, з 2019 року тривають дискусії навколо реформи Служби безпеки України[316]. Основним моментом, пов’язаним з розслідуванням найтяжчих міжнародних злочинів, є те, що слідчі СБУ можуть втратити функції слідства, а їхня підслідність буде розподілена між іншими органами. Зокрема, стаття 438 КК України має бути передана до Державного бюро розслідувань. Наразі обговорення змісту та наповнення такої реформи продовжуються, а через воєнний стан процес було призупинено[317].
