Національна поліція України

Національна поліція України

Національна поліція України має найбільшу кількість особового складу, порівняно з іншими органами досудового розслідування. Загальна чисельність працівників НПУ становить не більше 140 тисяч осіб[318]. Така цифра виходить із завдань, які виконує НПУ. Наприклад, забезпечення публічної безпеки та порядку. Завдяки цьому органи НПУ максимально розгалужені на місцях та охоплюють рівень областей, районів, міст, районів у містах, а також міжрегіональні територіальні органи[319]. Серед них кількість слідчих поліції до повномасштабного вторгнення РФ на територію України становила до 15 тисячі осіб, а після — 8.3 тисячі.

З 2014 року основний фокус роботи з найтяжчими міжнародними злочинами для органів НПУ був зосереджений на областях, попри відсутність підслідності. Для того, щоб слідчі НПУ могли розслідувати ці злочини, вони були кваліфіковані як загальнокримінальні злочини за статтями, наприклад, 146 (викрадення на відміну від насильницького зникнення під час збройного конфлікту), 115 (вбивство на відміну від умисного вбивства), 127 (катування), 260 (участь у незаконному збройному формуванні) КК України у зв'язку зі збройним конфліктом на сході України. За територіальним принципом, це стало віданням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Головного управління Національної поліції в Луганській області, а також їхніх територіальних підрозділів[320]. Восени 2021 року у складі Головного слідчого управління НПУ було створено окреме управління організації розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту.

Вже після широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, викликом для Головного слідчого управління НПУ стала організація роботи управлінь у регіонах для належної фіксації наслідків війни на території України[321]. На рівні Головного слідчого управління НПУ, під координацією управління організації розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, було створено спеціальну групу з документування злочинів РФ та Республіки Білорусь на території України, до складу якої увійшли також працівники Департаменту кіберполіції НПУ, Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, Департаменту патрульної поліції, Департаменту карного розшуку НПУ, Департаменту кримінального аналізу НПУ, Департаменту захисту інтересів суспільства і держави НПУ[322]. Серед завдань групи — збір та фіксація доказів вчинення найтяжчих міжнародних злочинів не тільки для національних кримінальних проваджень, але і для міжнародних інстанцій, здійснення досудового розслідування, а також пошук державних активів РФ[323].

Через те, що практично всі області у різній мірі охоплені чи бойовими діями, чи ракетними ударами — питання про спеціалізацію органів поліції щодо правопорушень, вчинених в умовах збройного конфлікту, не ставиться. Але на виконання рішення координаційної наради правоохоронних органів під головуванням Генерального прокурора було створено не тільки територіальні підрозділи на рівні органів прокуратури, а і відповідні відділи у 12 обласних слідчих управліннях, які найбільше постраждали від війни: Київському, м. Києві, Чернігівському, Сумському, Харківському, Луганському, Донецькому, Запорізькому, Херсонському, Дніпропетровському, Миколаївському, Одеському. Окремо також спеціалізований підрозділ функціонує в управлінні щодо Кримського півострову. Слідчі на регіональному рівні або залучаються до фіксації та розслідування ймовірних порушень законів та звичаїв війни безпосередньо на території власної області, або відправляються у відрядження до інших областей[324].

Після 24 лютого 2022 року слідчі Національної поліції України перейняли на себе більшу частину навантаження органів безпеки з фіксації та розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Приблизно 90 % від усіх зареєстрованих проваджень за цими фактами залишаються саме на органах НПУ, хоча згідно з КПК України вони й не мають такої підслідності[325]. За погодженням між органами досудового розслідування та органами прокуратури, слідчі НПУ проводять розслідування таких фактів, які кваліфікуються за статтею 438 КК України, як:

• умисні вбивства; 
• обставини масових поховань;
• сексуальне насильство;
• жорстоке поводження із цивільним населенням;
• обставини функціонування місць масового утримання цивільного населення, жорстокого поводження із ним;
• безвісного зникнення на окупованих територіях;
• незаконного позбавлення волі;
• розграбування майна;
• напади на цивільні об’єкти (крім тих, що віднесені до пріоритетів СБУ).

Враховуючи ці фактори, їхню роботу можна охарактеризувати таким чином:

• Органи поліції залишаються першими, хто прибуває на місце подій — крім необхідності забезпечувати безпеку на місцях, слідчі та оперативні підрозділи НПУ були змушені оглядати місця вчинення кримінальних правопорушень, навіть якщо такі діяння не охоплюються їхньою підслідністю[326]. Саме органи НПУ збирають докази на місцях обстрілів та інших наслідків збройного конфлікту[327]. Поряд з оперативним реагуванням на вчинені правопорушення, НПУ відповідальна за гарячу лінію «102», за якою будь-хто може повідомити про вчинення злочину та очікувати на патрульну службу.‍
• Кримінальні провадження щодо наслідків збройного конфлікту на території України знаходяться за межами підслідності НПУ — попередня правова кваліфікація подій на території України здійснюється як злочинів проти основ національної безпеки чи злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку[328]. Ці категорії кримінальних правопорушень належать до виключної підслідності СБУ, але слідчі поліції продовжують їх фіксувати та реєструвати відповідні кримінальні провадження.‍
• Робота на звільнених територіях від контролю РФ потребує залучення значних ресурсів — як показала практика, масштаби територій, які звільняються внаслідок бойових дій потребують одночасного залучення великої кількості слідчих[329]. Зважаючи на високий ризик втрати доказів на місцях вчинення злочинів, відпрацювання територій здійснюється групами слідчих одночасно у декількох місцях[330]. Крім того, специфіка порушень законів та звичаїв війни потребує залучення експертів та спеціалістів різних галузей знань для відібрання зразків та роботи з речовими доказами[331]. Паралельно з цим, звільнені території залишаються небезпечними для роботи через їхнє замінування, що часто обмежує доступ слідчих та оперативних працівників до місць вчинення злочинів[332].‍
• Слідчі потребують спеціалізованого навчання щодо міжнародних стандартів фіксації та розслідування найтяжчих міжнародних злочинів — враховуючи значну кількість слідчих НПУ, які залучаються до розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, та специфіку їхнього дослідження, запит на проведення навчання з міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права залишається надзвичайно високим. Недосконалість національного законодавства змушує органи НПУ напрацьовувати практичні рішення для роботи з електронними доказами, збору інформації від свідків, а також аналізу відомостей щодо ймовірних виконавців злочинів[333]. Крім того, не зважаючи на досвід роботи слідчих з насильницькими злочинами, розслідування найтяжчих міжнародних злочинів потребує врахування специфіки норм міжнародного права для того, щоб зібрані докази могли бути релевантними не тільки для національного правосуддя, а й для міжнародних механізмів.‍
• Навантаження на органи НПУ включає не тільки здійснення досудового розслідування, а й забезпечення правопорядку — поряд з викликами, які постають перед органами НПУ через розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, на них залишається виконання інших функцій[334]. Зокрема, до сфери відання НПУ відносяться загальнокримінальні злочини, які вчиняються і в умовах збройного конфлікту, а також забезпечення правопорядку на підвідомчих їм територіях[335]. Завдяки цьому навантаження на НПУ збільшується у рази, порівняно з іншими органами досудового розслідування, особливо на звільнених від контролю РФ територіях[336].

В якості акумуляції власного досвіду розслідування фактів найтяжчих міжнародних злочинів та визначення загального напрямку розвитку у цій сфері Національна поліція України презентувала власну стратегію управління розслідуванням міжнародних злочинів, скоєних в контексті збройного конфлікту[337]. Розроблений документ робить акцент на ідентифікованих викликах у роботі слідчих. Крім зазначених вище, сам орган також вказує на негативний вплив нездорової конкуренції між інституціями (наприклад, небажання ділитися напрацьованою інформацією задля спільного результату), недосконалу координацію, взаємодію і пріоритезацію у процесі розслідування. Поряд з цим, реалізація таких ініціатив та напрацювань напряму залежить від запровадження підслідності для слідчих поліції розслідувати найтяжчі міжнародні злочини та відповідних змін до законодавства.