Розслідування ССГ
Робота спільних слідчих груп є однією з форм співробітництва між державами у межах кримінальних проваджень[485]. Правова основа для такого формату сформована у Другому додатковому протоколі до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах[486]. Відповідно до його положень, спільну слідчу групу може бути створено, зокрема, у випадках коли: розслідування злочинів стороною вимагає проведення складних та комплексних слідчих заходів, пов'язаних з іншими сторонами; кілька сторін проводять розслідування злочинів, обставини яких вимагають вжиття скоординованих, погоджених дій на території відповідних сторін. Водночас необхідно чітко розуміти цілі, мету розслідування, яким чином та де буде відбуватись судове переслідування за його результатами.
Після 24 лютого 2022 року Україна, судячи з усього, вирішила використати успішний досвід роботи у ССГ щодо катастрофи рейсу MH17[487], але вже щодо наслідків широкомасштабного вторгнення. 26 березня 2022 року Генеральні прокурори України, Польщі та Литви підписали Угоду про створення спільної слідчої групи для розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності на території України. За повідомленням Офісу Генерального прокурора, діяльність групи буде зосереджуватись на зборі, безпечному зберіганні та швидкому обміні інформацією та доказами воєнних злочинів, зібраними під час розслідувань на території держав-сторін, а також оперативно-розшукових заходах[488]. Євроюст затвердив угоду та наголосив, що приєднання відкрите для всіх держав-членів ЄС[489].
Ірина Венедіктова, на той час Генеральна прокурорка, закликала інші країни, які також відкрили розслідування по ситуації в Україні, приєднатись до роботи ССГ. 25 квітня 2022 року Офіс Прокурора МКС також долучився до роботи ССГ в якості спостерігача[490]. Крім того, Естонія, Латвія та Словаччина також стали частиною ССГ 31 травня 2022 року[491]. А 13 жовтня 2022 року до роботи ССГ[492] та до системи Європолу у 2023 році також приєдналась Румунія[493]. Країни, які мають найбільше практичного та сформованого досвіду переслідування за найтяжчі міжнародні злочини за принципом універсальної юрисдикції, такі як Німеччина, Нідерланди, Франція, Швейцарія не приєднались до ССГ.
З боку України у межах ССГ досліджується так зване «магістральне» провадження, яке збирає в собі всі наслідки широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. Як повідомлялось Офісом Генерального прокурора під час створення ССГ, співпраця між країнами має стосуватись проведення опитувань тих осіб, які виїхали з території України внаслідок збройного конфлікту, проведення конфіскації майна осіб, які причетні до вчинення воєнних злочинів на території України[494]. Розслідування інших країн також стосується всіх наслідків збройного конфлікту в Україні, поки не фокусуючись на окремих епізодах.
ССГ дійсно стала досить масштабним утворенням, робота якого вимагає чіткої регламентації на рівні спільної угоди. Як приклад, ССГ щодо збиття рейсу MH17 було створено для розслідування конкретного факту та в якості цілей своєї роботи закріплювала таке: встановити відповідальних за катастрофу та зібрати докази для кримінального переслідування виконавців. Країни визначили, що до розслідування будуть застосовуватися стандарти Нідерландів, а кооперація між країнами має дозволяти нідерландським та австрійським слідчим працювати на території України спільно з українськими правоохоронцями[495]. Але щодо новоствореної ССГ такі рішення не розміщено у відкритому доступі.
Продуктивність та результативність ССГ має залежати від чіткого бачення результату її роботи. Наразі не існує чітко визначеної кінцевої мети, як і стратегії. Її ціль була сформульована так: «сприяти розслідуванню та провадженням у відповідних державах, а також тим, що можуть бути передані до МКС»[496]. З цією метою держави-члени ССГ збирають інформацію від українських біженців та відкритих джерел. Хоча МКС згадується як механізм, який може використовувати ці дані, зрозуміло, що МКС зможе використовувати лише обмежену інформацію, зібрану країнами-учасницями ССГ, яка може бути корисна для його розслідувань. Крім того, немає ясності щодо процесуальних стандартів, які використовуються різними державами для збору інформації. Хоча Європейська мережа з розслідування та геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів («Мережа з розслідування та переслідування геноциду») виконує роль координатора, члени ССГ використовують власне законодавство як правову основу для документування, а це означає, що держави-учасниці мають різні стандарти розслідування. Це може вплинути на якість зібраної інформації та її статус як потенційного доказу, залежно від того, де задокументовані злочини будуть в результаті розглянуті. Щоб чітко визначити кінцеву роль ССГ та її додану цінність у безлічі різноманітних ініціатив у сфері правосуддя, необхідно мати загальну стратегію і бачення архітектури правосуддя та відповідальності для ситуації в Україні.
Створення ССГ у такому форматі з включенням до неї Офісу Прокурора МКС та Євроюсту є безпрецедентним рішенням у багатьох аспектах. Україна таким кроком поставила, у першу чергу, себе у складну ситуацію через відсутність ратифікації та імплементації Римського статуту, через що вона має різні стандарти розслідування у порівнянні з іншими державами-учасницями ССГ. Щобільше, Україна не є учасницею Євроюсту та Європолу. Відповідно, виникають питання щодо доступу її до інформації, яка була зібрана і задокументована іншими державами-членами ССГ, а також використання зібраних даних у національних провадженнях, враховуючи, що законодавство України не допускає у процесі інформацію, зібрану та/або збережену третіми сторонами, такими як Бази доказів найтяжчих міжнародних злочинів (CICED)[497].
