Міжнародний рівень

Міжнародний рівень

Порівняно з попереднім періодом збройного конфлікту з 2014 по 2022 рік, з початку вторгнення міжнародна спільнота приділяє безпрецедентну увагу правосуддю щодо ситуації в Україні:

• 43 країни-учасниці Римського статуту направили запит про відкриття розслідування Міжнародним кримінальним судом. Як наслідок, Офіс Прокурора МКС досліджує ситуацію в Україні з березня 2022 року[24]; і вже було оприлюднено ордери на арешт російського президента та дитячого омбудсмена[25], а також російських військових командувачів[26].

• Через велику кількість переміщених осіб внаслідок війни Росії проти України, що опинились у країнах Європи, Америки та Азії, ймовірно 26 держав[27] відкрили провадження за принципом універсальної юрисдикції. У США навіть було внесено зміни до національного законодавства, щоб спростити притягнення до відповідальності винних у найтяжчих злочинах, вчинених в Україні[28].

• Євроюстом було створено спільну слідчу групу, до якої увійшли Литва, Польща, Україна, Естонія, Латвія, Словаччина та Румунія. До групи також приєднався МКС[29].

• США, Європейським Союзом та Великою Британією було виділено фінансування та створено Atrocity Crimes Advisory Group, яка допомагає ОГП.[30]

• Багато країн делегують слідчих та судмедекспертів (наприклад, Франція, Нідерланди) для допомоги українським колегам, організовують тренінги, а також надають обладнання для проведення експертних досліджень та процесуальних дій.[31]

• Створюються нові платформи, такі як Діалогова група, і використовуються наявні майданчики для обговорення механізмів притягнення до відповідальності, щоправда, здебільшого вищого керівництва РФ[32] тощо.

• Міжнародний центр переслідування за злочин агресії (ICPA) був відкритий у м. Гаага (Нідерланди). Завдання цього центру — підготовка справи щодо російської військової агресії проти України, через збереження необхідних доказів та сприяння процесу формування кейсу на ранній стадії. [33]

• Незалежна міжнародна комісія з розслідування щодо України була створена Радою з прав людини 4 березня 2022 року відповідно до резолюції 49/1 для дослідження всіх ймовірних порушень і посягань на права людини, порушень міжнародного гуманітарного права та пов'язаних з ними злочинів, вчинених Російською Федерацією у контексті агресії проти України. [34]

• Рада Європи прийняла рішення про створення Реєстру збитків для України як перший крок для створення компенсаційного механізму для жертв агресії РФ[35]. З 2 квітня 2024 року він офіційно розпочав приймати заяви від постраждалих[36].

• У 2025 році було підписано угоду між Україною та Радою Європи щодо створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України[37]. Після ратифікації документів Україною, статут Спеціального трибуналу є відкритим для приєднання інших країн[38]. Наразі невідомо скільки держав доєднались до угоди.

Через велику кількість різних ініціатив є проблеми з координацією зусиль суб'єктів міжнародного правосуддя, запровадженням комплексного та стратегічного підходу для цього, уникненням дублювання ініціатив, подоланням розбіжностей у різних правових системах кожного суб'єкта та встановленням спільних стандартів (наприклад, стандартів, що використовуються для збору доказової бази).

‍
З цією метою ініціатори Діалогової групи з питань відповідальності за порушення прав людини в Україні — МКС, Єврокомісія, Євроюст у співпраці з Офісом Генерального прокурора, та за підтримки й головування Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди — запустили координаційний механізм, який запропонував платформу для обговорення та узгодження національних і міжнародних зусиль між зацікавленими сторонами.

Допомога Україні, яка реалізується через проведення тренінгів та іншу підтримку роботи органів слідства і прокуратури, не враховує унікальні аспекти національного контексту. Серед них, зокрема, архітектура правосуддя та положення чинного законодавства, які створюють виклики для розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Такий підхід зумовлює дві суттєві проблеми: 

1. Запропоновані заходи забирають робочий час та людський ресурс, що своєю чергою ускладнює роботу на місцях в умовах викликів збройного конфлікту.
2. Рекомендації та навчання від міжнародних партнерів практично не мають ефекту через якість національного законодавства, а також відсутність процесуального статусу в іноземних спеціалістів. Це означає, що вони не мають доступу до матеріалів проваджень, а їхні консультації не можуть бути офіційно використані у справі. Для того, щоб виправити ситуацію, такі зусилля мають бути краще впорядковані, приведені у відповідність до міжнародних стандартів, ефективно координуватися та контролюватися.
3. Через нестачу власних ресурсів, ґрунтовних системних програм навчання та відсутність додаткових соціальних гарантій у провадженнях вимушено залучаються міжнародні фахівці у правовому статусі спеціаліста відповідно до статті 71 КПК України. Досить широке тлумачення такого правового статусу ставить під ризик результати розслідування, тому підходи до залучення міжнародних фахівців у провадження мають бути змінені.